Запобігання насильству в сім"ї

Насильство в сім'ї – це одна з найбільш поширених у світі форм порушення прав  людини.

За сучасних умов в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сім'ї, на міжособистісному рівні, у стосунках батьків і дітей, чоловіка і жінки.

Протягом тривалого часу у нашій країні проблеми насильства в сім'ї активно не обговорювалися. Першими їх почали порушувати правозахисні громадські організації, передусім жіночі. Завдяки цьому, з'явилася ціла хвиля досліджень і наукових статей, присвячених проблемі насильства в сім'ї, створено телефони довіри, кризові центри, притулки для жінок і дітей тощо.

Для реалізація заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству у 2001 р. було прийнято  Закон України «Про запобігання насильству в сім'ї». У 2003 р. до КУпАП була включена окрема ст. 173‑2, яка передбачає адміністративну відповідальність за вчинення психологічного, економічного та фізичного (що не спричинило тілесних ушкоджень) насильства.

    07.01.2018 року набрав чинності  Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»  від 07.12.2017 року.

Відповідно до даного закону домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

     Виділяють чотири ознаки  домашнього насильства:

• фізичне насильство— форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
• сексуальне насильство— форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
• психологічне насильство— форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
• економічне насильство— форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

        Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

• 1) подружжя;
• 2) колишнє подружжя;
• 3) наречені;
• 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
• 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
• 6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
• 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
• 8) дід (баба) та онук (онука);
• 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
• 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
• 11) рідні брати і сестри;
• 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
• 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
• 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
• 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
• Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

                       Базове законодавство про попередження домашнього насильства в сім'ї.

На законодавчому рівні встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, що передбачено ст. 173-2 КУпАП.

   В грудні 2017 року Верховна Рада України ввела кримінальну відповідальність за домашнє насильство, що передбачає як покарання від 150 годин громадських робіт до п’яти років ув'язнення. У визначення домашнього насильства входять побиття, психологічний тиск та обмеження в грошах на елементарні потреби (ст.126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст.151-2 КК України), незаконне проведення аборту або стерилізації, примушування до сексу(ст.134 КК України), зґвалтування (ст.152 КК України), сексуальне насильство (ст.153 КК України)-закон розповсюджується й на пари в незареєстрованому шлюбі.

1.01.2019 року набув чинності Закон №2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким Кримінальний кодекс України  було доповнено новим Розділом XIII-1 «ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ», що містить лише одну статтю 91-1 «Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство».

Відтепер, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

     Отже, вказані обмежувальні заходи можуть застосовуватись лише судом, та лише до осіб, чия вина встановлена обвинувальним вироком суду. При цьому, заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців. Невиконання обмежувальних заходів карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років (ст. 390-1 КК України «Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або не проходження програми для кривдників»).

     На допомогу ж тим потерпілим від домашнього насильства, які ще не домоглися (в силу різних причин) відкриття кримінального провадження стосовно свого кривдника, має прийти,  Глава 13 Розділу IV ЦПК України «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису», якою був доповнений ЦПК України.

     Так, згідно положень ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

                                                                  Аналіз статистичних даних

Аналіз статистичних даних Звенигородського районного суду з приводу вчинення насильницький дій у сім'ї, свідчить про те, що переважна більшість потерпілих – це жінки ( матері, дружини) і неповнолітні діти.

    На протязі 2019 року станом на  листопад  судом було розглянуто  21 справи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП( Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) . З них 16 осіб було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню( штраф – 16 осіб; громадські роботи -1 особа)  5 справ закрито провадженням,з них 1 справа у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, 4 справи  у зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Кримінальні справи щодо домашнього насильства судом не розглядались. З заявами про встановлення обмежувального припису потерпілі від домашнього насильства  до суду не звертались.

     Якщо Ви опинилися в ситуації домашнього насильства,телефонуйте:

- Викличте поліцію за номером 102.

- Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства і потребуєте медичної допомоги, одразу звертайтесь до лікарні чи поліклініки. Звідти інформацію передадуть до поліції.

- Зверніться до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації  0-800-500-335(безкоштовно зі стаціонарного або мобільного телефонів, вуличних таксофонів в м. Києві)

Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім’я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони). У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами. Радимо надсилати звернення рекомендованим листом.

Заступник керівника

апарату суду                                                                                                    Т.В.  Костенко